Аметист

Є ще одна інша версія походження назви, яку вигадали стародавні греки:
"Бог виноробства Бахус одного разу образився на людей. Ті, за своєю звичкою, одразу перестали його почитати. Ображений Бахус вирішив помститися людям: перший зустрічний ним буде розтерзаний тиграми. Першою виявилася німфа Аметист. Вона йшла в храм богині полювання Діани. Коли люті звірі накинулися на ніжну німфу, вона почала благати: "О прекрасна богине Діано, врятуй мене!" Тоді Діана перетворила Аметист на статую з чистого каменю. Побачивши це чудо, Бахус пошкодував про свою жорстокість. Він немов кров влив в статую виноградне вино, намагаючись оживити німфу. Але дівчина не ожила. Камінь лише змінив колір і став багряно-фіолетовим."

Назву мінерал отримав на честь грецької німфи Аметіс. Вважається, що камінь здатний захистити людину від алкогольного сп'яніння.

Та й саме слово походить від грецького amethystos – не п'яний. Інші назви мінералу і його різновидів: камінь Бахуса, камінь апостола Матвія, архієрейський камінь.

Різновид кварцу, що вважається найціннішим із цієї групи. Забарвлення мінералу різне: фіолетове, від темно-пурпурової до рожевої, криваво-червоне, лілово-фіолетове. Блиск – скляний.

Забарвлення пов'язане з домішкою заліза. Аметист витримує високі температури. Під дією сонячних променів аметист здатен вицвітати. Якщо шматочок цього каменю нагріти до 200 градусів, він одразу стане безбарвним. Але потім, охолоджуючись, знову поверне своє забарвлення.

Кристали аметиста ростуть, як правило, на сірій кварцевій підкладці. У природі аметист зустрічається у вигляді витягнутих кристалів, схожих на скіпетри від 5 до 100 міліметрів, у вигляді окремих друз.

Найбільш якісні аметисти добувають в Уругваї і Бразилії. На Русі аметистами прикрашали ікони, вівтарі, наперсні хрести і панагії. Корона російської цариці Ірини Годунової була прикрашена величезними аметистами фіолетового кольору, які чергувалися з сапфірами.