Олександрит танзанійський

Найбільш розповсюджений колір мінералу – блакитно-зелений, рідше оливково-зелений з блідими, жовтуватими відтінками; безбарвний різновид зустрічається вкрай рідко. Твердість: 8,5, камінь крихкий. Щільність: 3.5 - 3.8, блиск – скляний.

Найвідоміші родовища олександриту знаходяться в Бразилії, Африці та США.

Олександрити залишаються неперевершеними через свою контрастність колірного переходу, від блакитно-зеленого при денному освітленні до малинового або пурпурно-червоного при штучному. Деякі олександрити мають ефект "котячого ока".

"Олександритовий ефект" викликаний особливостями будови кристалічної решітки мінералу. Найбільш розповсюджені огранки для олександрита – ступінчаста або діамантова краплеподібна. "Котяче око" обробляється у вигляді кабошона. Після відкриття олександрита у XIX столітті він широко використовується в дорогих ювелірних прикрасах, часто спільно з діамантами, смарагдами, перлами.

Вважається, що олександрит позитивно впливає на кровотворення, допомагає вилікувати захворювання судин, сприяє очищенню крові, нормалізує артеріальний тиск. Сучасні літотерапевт стверджують, що носіння цього каменя у вигляді сережок вберігає від захворювань підшлункової залози. Та незважаючи на так би мовити “магічні” властивості, цей мінерал вже сам по собі є неперевершеним!